В попередній статті  (наступна модернізація) описана технологія виготовлення годинника зі шматків світлодіодних стрічок на arduino. Але, після складання першого годинника, захотілося зробити ще більші за розміром сегменти і встановити їх у дворі будинку. Для чого у дворі? Щоб діти, коли граються на вулиці, могли самостійно контролювати своє повернення додому. Ну, і самому зручно, гуляючи у дворі, бачити температуру і час.

Отже, електроніка використовується та ж, що і в попередньому годиннику. Зупинюся на детальному складанні корпусу.

Для великих і, головне, візуально красивого відображення цифр, на папері було роздруковано –  Велика цифра на великий годинник. Листи наклеєні на ДВП і вирізані гострим лезом.

Далі нарізаємо за розміром сегмента світлодіодну стрічку і клеїмо її в два ряди.
Повинно вийти приблизно так.
Розмічаємо місця для отворів для заведення проводів, все припаюємо. Включаємо і… щось якось не красиво все світиться… ну не те, як хотілося. Йде засвічення сусідніх сегментів… не те… потрібно якось ізолювати сегменти один від одного. Відправляюся в сусідній магазин у пошуках відповідного матеріалу. Знайшов сірий пінополістирол. Міцний, високий, ріжеться легко. Те, що треба. Приступимо до його вирізання.
Виходить якось так, ніби непогано.
А тепер приміряємо, як це буде виглядати, якщо в якості світлорозсіювача буде звичайний аркуш А4.

Ну ось, зовсім інша справа.А ось різниця з листочком і без.
Начебто все чудово, але стрічка нагрівається. Вирішив занизити живлення до допустимого світіння і зниження температури. Стрічка наклеєна на ДВП, відводу тепла немає, боюся, що дуже скоро вона деградує. При зниженні яскравості з’ясовується, що частина діодів гасне повністю. У підсумку, виявилося, що ряд струмообмежувальних резисторів замкнутий і діоди вже деградували. Стрічку, з якої я все це робив, купив на аліекспресі і, напевно, вона була не дуже хорошої якості. Мені не вистачило метра для проклеювання всіх сегментів – довелося докупити 1 метр вже на місці. Додатковий шматок мав більш яскраве світло, ніж «китайський», і це буде трохи помітно на зниженій напрузі. Ну, це не страшно. Частина згорілих сегментів була відрізана і замість них додані нові шматочки, а там, де діоди були нормальні, перепаяв резистори.

Результат мене влаштував.

Далі корпус. Робив його за аналогічною технологією, що і минулі годинники – з підвіконня.
Віддав на торцювання, склеїли драконом. Обов’язково перед склеюванням в порожнині зіткнення заповнили пористим пакувальним матеріалом, рясно просоченим клеєм дракон. Таким чином досягається міцне з’єднання. В якості світлорозсіювача було використано 3 аркуші кальки, нічого іншого в той момент під рукою не було.

Проклеюю по контуру пінопласт для притискання до скла і розпірками з короба центральну частину.
Проміжний вигляд маємо такий.

Нерівномірність світіння видно тільки на камеру, в реальності світять красиво і рівномірно.
Залишилося справа за малим – повісити на будинок.

Всього використано 6 метрів світлодіодної стрічки і живиться стрічка – 10,2 вольтами. При такій напрузі стрічка не нагрівається і має достатню яскравість.

sketch_PrintClockSecundomerTEMP_Button10102018 (1). Доопрацьовувати автоматичний перехід на зимовий і літній час не став. Якщо хтось зробить, скиньте, я виставлю тут.